Нотатки подорожнього

Про автора сайту

Кирилич Василь Михайлович - бандурист, кобзар, лірник, гусляр, мультиінструменталіст

Виконавець на українських народних інстру­ментах, член Національної спілки кобзарів України (з 1998 р.), братчик Київського Кобзарського Цеху (з 1996 р.). Освіта вища музична, педагогічна. За дипломним фахом - музикант, вчитель музики, етики та естетики. Набута спеціальність - жур­наліст та видавець.

Народився в селі Тисовиця Старосамбірсько­го району на Львівщині у 1961 році. Навчався в місцевій восьмирічній школі та десятирічці у сусід­ньому селі Стрілках. Одночасно вчився у Старо­самбірській музичній школі по класу баяна, додат­ково - на духових музичних інструментах.

Після закінчення десятирічки навчався у Дро­гобицькому державному музичному училищі по класу баяна, додатково освоював гру на бандурі та сопілці. Два роки служби в армії перервали навчання між третім та четвертим курсом Дрогобицького музичного училища.

Закінчивши навчання у цьому закладі, працю­вав учителем музики та музичної студії у Дрого­бицькій середній школі №14, одночасно був керів­ником шкільного оркестру українських народних музичних інструментів. За сумісництвом працював керівником ансамблю "Народні музики" при Дрого­бицькому Будинку вчителя. Після роботи в школі кілька років працював у закладах культури Дрого­бича, Трускавця та Стебника. Закінчив Дрогобиць­кий педагогічний інститут (тепер університет), музично-педагогічний факультет.

Згодом певні обставини спонукали зайнятися газетним та видавничим ремеслом. Був заснов­ником та редактором газети "Мій Дрогобич". За різних часів працював видавцем, редактором інтернет-ресурсів, а також кореспондентом дру­кованих органів, у тому числі й загальноукраїнських.

Разом із ремеслом, яке давало хліб, робив те, що було для душі - ніколи не полишав само­вдосконалення в музиці, відшліфовував навички гри на хроматичній бандурі концертуючи від това­риства "Знання". Народну бандуру почав опано­вувати з 1996 року у Миколи Товкайла з Переяс­лав-Хмельницького та Миколи Будника з Ірпеня. Досконало засвоїв традиційний репертуар, є також власні інтерпретації дум та історичних пісень, переспіви, пісні-шаржі. Має напрацьо­ваний окремий репертуар для колісної ліри, кобзи, гусел. Кобзарське й лірницьке ремесло пропагує традиційним способом - це місії у парках, скверах та інших людних місцях. Багато концертує на відкритих майданчиках або в кон­цертних залах.

Учасник багатьох конкурсів, фестивалів, масових дійств. Здобув чимало нагород та відзнак, були публікації у пресі, записи передач на теле­баченні та радіо. Вдячні слухачі поширювали й поширюють власні любительські записи з ви­ступами Василя Кирилича на Youtube-каналах.

Новою справою ентузіаста є створення "Осередку забутої музики" з постійним осідком у Верх­ньому Синьовидному. "Хатина лірника" - таку наз­ву отримало місце, де можуть приїжджати люби­телі забутої музики та музичних інструментів, на яких грали у давнину мандрівні співці.