Життя за штампами

Якось після спілкування в одній із моїх стрічок у соціальній мережі я позбувся дружби зі своїм приятелем. Той спершу обгавкав мене, а пізніше видалився з моїх друзів. Зазначу, що я додав Ігоря до друзів на його прохання.

Разом з Ігоревим "життєписом" оглянув "досьє" ще кількох людей, моїх місцевих знайомих. Скажу образно кількома словами. Це штампи, що живуть штампами і нічого особистого - ані поглядів, ані думок, ані життя. Мислять чужими мізками, говорять чужою мовою (маю на увазі той набір фраз і словесних формул, якими спілкуються), відстоюють чиїсь ідеї, бо своїх нема. Нема нічого свого, бо звідки воно візьметься у глухого сліпця ще й каліки, даруйте, на голову.

Як жити з такими людьми, як з ними спілкуватися? Наразі нас розділяє стіна, бо люди звикли жити так, а інакше не хочуть і не можуть. Не хочуть тому, що не мають жодного бажання бути інакшими. А не можуть тому, що щось їм не дає відкрити очі. Це звичка жити стандартами, а також страх. Люди бояться пізнати правду, щоб на них не тицьнули пальцем. А тицьнуть, обов'язково тицьнуть. Бо якщо пан Штамп захоче позбутися своїх вад і бути собою, а значить протерти очі і відкрити вуха, то може стати "незручним" для інших. А цього Штамп аж ніяк не хоче і воліє краще жити, як жив дотепер. І називатися при тому "патріотом". "Штампованим".

Відкрити >>>