Про гумор без гумору

Якось я зібрався поїхати до села й відвідати своїх стареньких батьків. Їхав з пересадкою у Самборі, чекав тут на автовокзалі свого транспортного засобу. У залі висів телевізор, був увімкнений "Новий канал". З його екрану зірка української естради Сергій Притула сипав гумором. Програма "Вар'яти" така є у них, не побачив би цього шедевру, якби не телевізор на вокзалі.

Або я уже старіюся, або не знаю, яка тому причина, але я нічого не розумію, що діється. Я ніколи не страждав від браку почуття гумору і співчував людям, у кого він відсутній. Але те, що я бачив з екрану, виглядало якимось, даруйте, дебілізмом. І "зірка", і двоє "вар'ятів" просто насміхалися над фізичними недоліками людей, предметом гумору у них були вульгарні інтимні сцени. А ще чи не найголовнішою "смішною" темою новітніх "артистів" є російськомовні українці, котрі подаються у "гумористичній" програмі як неповноцінні люди. І з цього всього дуже смішно публіці "Варятів", де знімалося це видовище.

Пригадую покійних Штепселя й Тарапуньку, Павла Глазового... В могилах мабуть перевертаються.

Тут приїхав мій автобус. Дякувати Богу, "гумор" закінчився...

Відкрити >>>