Летіла куля

Я не згадував би про цей випадок, якби тоді наступної ночі не почалася війна між Росією та Україною. Телефонує мені зранку невідома людина. Назвалася вона Юлею з Києва.

— Ой, цього літа ми слухали вас в Уричі, моєму синочкові запам'яталася пісня "Летіла куля" й він весь час її наспівує. Шукали пісню цю в Інтернеті, але не знайшли. Ми нині знову тут, але на жаль, вас нема. Тож хочу знати, коли будете в "Тустані"?

Я висловив жаль, що не можу тепер приїж­джати з лірою чи з бандурою до людей у заповідник "Тустань" через холодну погоду, бо вік уже не той. Домовилися, що зідзвонимося й зустрінемося може ще цього літа.

А ще я пояснив моїй шановній слухачці й шанувальниці нашої музичної старовини, що не знайшла вона в Інтернеті пісні, яка так полю­билася їй та маленькому синочкові, бо назва її є інакшою, ніж слова, що запам'яталися. Пісня "Прощайте гори" є часів Першої світової війни, за жанром вона є родинно-побутовою та рекрут­ською. Я дав також посилання на запис в Інтернеті з моїм співом цієї пісні.

Постскриптум. Це було 23 лютого, 2022 року. Ось вам і "Летіла куля". Якось знаково, ніби.

Відкрити >>>