Ой Морозе, Морозенку
Одного разу на Моршинському курорті. Співаю у супроводі кобзи історичну пісню "Про Морозенка". Підійшла статечна жінка років під шістдесят. Говорила українською.
— Я приїхала з Криму, у нас живе багато татар. І нам треба з ними жити дружно.
— То й живіть дружно, до чого ця бесіда?
— Може співайте не "татари прокляті", а "вороги прокляті".
— Ви жартуєте? Це ж історичні пісні, у них і про турків є, і про ляхів та москалів. То все замінити на нейтральне: "ворогів"?
— Нам же треба жити з татарами...
— То для цього ми мусимо переписати нашу історію? Усі конфліктні сторони назвемо просто "ворогами". Ханів, царів і королів — "ворожими вождями" чи як?
— Та співайте вже... Махнула рукою, пішла...
"Полягло наших чимало,
А татар утроє...".