Дещо про українські грішні традиції
Сьогодні моя дружина отак собі вголос міркувала: "Якось неправильно ми українці живемо — в гріху. Він нас супроводжує впродовж всього нашого життя. Взяти хоча б горілку. Народилася дитина — п'ють за її народження. Підросла трохи, садять біля себе за стіл, як п'ють на гостині якійсь. Можуть ще й налити трохи: ану, спробуй. Підросла дитина, зміцніла, то вже й сама собі наллє. І далі впродовж усього життя — горілка. Живе людина в селі — нічого без горілки не обходиться. Зорав фірман чи дров привіз, викопали біля хати колодязь чи в полі картоплю — усе треба "обмити". Як не п'є чоловік, бо не хоче чи не може, то його усіляко заохочують, підбадьорюють або глузують: ти що, слабий чи в баптисти записався? Не наливають уже, як чоловік занедужав і лежить прикований до ліжка. Коли ж помре, то знову п'ють — за його упокій. Настав дев'ятий день — п'ють, сороковий — п'ють, річниця — теж п'ють, бо то вже востаннє чоловік цей "пригощає". І так життя топлять люди в горілці".
Дякувати Богу, що моя сім'я відреклася від цієї "доброї" української традиції. У нашому домі горілка навіть не водиться, не те що тут її хтось п'є. Прийдуть гості, то в кращому випадку закарпатським натуральним вином пригощу їх. Бо чи вони до мене на пиятику прийшли? Як хочуть напитися, то нехай до бару йдуть і там грішать, а не в моїй хаті. Чи я не правий?
Є ще багато українських традицій, які спонукають людей до гріха і супроводжують їх упродовж усього їхнього життя. Це, наприклад, різні забобони, ворожіння, віра в інші надприродні сили тощо. Але то є вже трохи інша тема. Усіх згаданих і не згаданих гріхів треба позбуватися — каятися і більше не грішити. Зокрема, від такого "традиційного" гріха — пиятики.
"Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства. Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники1, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки – Царства Божого не успадкують вони" (1 Кор. 6, 9-10) Так пише Святе Письмо.
Відкрити >>>