Як спасти Україну?

Я відразу зазначу: власне, "спасти" а не "врятувати". Бо "порятунок" України "щирими" її "доброзичливцями" триває уже понад три роки, а ситуація щораз гірша. Спасіння України полягає у залученні до процесу Самого Бога.

Відомі історичні події, де за допомогою молитви, взивання до Бога, люди рятувалися від ворожих навал. Господь зберігав їм також їхні житла, духовні і культурні цінності. Згадаймо хоча б перекази про Почаївський монастир, який був врятований від "бусурменів", тобто магометан, заступництвом Пресвятої Богородиці. Великі полчища турків і татар зі страхом тікали, побачивши, як їхні стріли вертаються назад, а монастир стоїть неприступний і неушкоджений.

Ба, може сказати дехто, а де в нас нині знайти таких твердих у вірі християн, щоб їхня молитва була почута та Бог захистив нас? Так, то є наша трагедія, що народ похитнувся у вірі, зваблений матеріальними "європейськими цінностями". Але ще є монахи, є прості люди, котрі щиро моляться Богу. Приєднуймося до них і всі разом клякнімо до молитви. Бог вислухає нас і прийде спасіння.

"І Він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих; вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати." Іс. 2,4

Відкрити >>>

Чому люди не вірять?

Йду мимо кіоску з сигаретами. Кілька хлопців у черзі, щоб купити куриво. У вітрині пачки з цигарками викладені так, що добре видно великі написи на них: "Куріння вбиває". Але хлопцям це байдуже - їм хочеться понад усе курити, а там хай що...

Перед тим, як у Києві стався "євромайдан", деякі розумні й розсудливі люди попереджували: "Євросоюз поховає Україну". Так, так, у той час, коли українці були засліплені маною й звабами пропагандистів "європейських цінностей", "європейських зарплат і пенсій", невелика спільнота християн об'їздила зі своїми акціями всю західну Україну, була кілька разів у столиці. Людей закликали берегти християнські традиції і цінності, а не зв'язуватися з тими, хто нищить їх. Але їм не вірили, бо хотілося дуже "до Європи". І сталося те, що сталося...

Чому люди не вірять? Апостол Тома не був серед тих, що бачили Ісуса і не повірив, поки не вклав пальця у Його рани. Але повіривши, не мав більше сумніву і наслідував Христа. Сьогодні українці уже не те, що пальця вклали у рани своєї зболеної України, а вмиті її кров'ю, яка ріками тече у зоні нинішньої війни. Але вони і далі не вірять, що їх вбивають, знищують Україну. Не те, що не вірять, а не довіряють. не довіряють Самому Господу Богу і слугам Його - християнам. Не вірять і не хочуть вірити...

Відкрити >>>

Скрізь пройдисвіти і зайди

Пройдисвіти керують нами, українцями. Ви чули прислів'я, нібито, про українців? "Де три українці, там два гетьмани". Але воно вже давно не актуальне. Я сказав би інакше: де два українці, там між ними "затешеться" якийсь зайда-пройдисвіт і буде ними керувати. Якщо сам не "затешеться", то вони його знайдуть собі й приставлять до керівництва.

Отак у нас воно і ведеться. Скажіть: дуже нам зле було до майдану? Так, не все ми мали, не розкошували і влада не така була, як треба. Бо вона завжди в українців не така, і може й тому маємо її щораз гіршу, бо нарікаємо на владу, на кожну. Але на те нам Бог дав розум, що ми створюємо собі закони, які маємо виконувати. Хіба нема в законі таких норм, що народ має право змінити владу? Є, певно, що є. Це, найперше прописано в Конституції, основному законі. Зміна влади відбувається з допомогою виборів. З допомогою виборів, ви це знали, громадяни України, мої співгромадяни? Я, наприклад, це знав і тому категорично не сприйняв того, чим захоплювалися ви. Це майдан, сценарій силового повалення влади. Мудрі й досвідчені люди розуміли, що плоди революцій гіркі і найчастіше дерево, яке вродило цей плід, всихає. А дурні, обдурені і такі, що не звикли думати, а робити все навпомацки, ті поперлися на майдан. Чого, питається? Бо хотіли краще жити. Ба, хто не хоче ліпшого життя, усі хочуть. Але чи думали революціонери і ті, що за ними йшли, що краще життя здобувається лише у праці? Ні, не думали. Бо наслухані були пропаганди і обіцянок, що дуже швидко ми не впізнаємо України, люди матимуть "європейські зарплати і пенсії". Так, ми не впізнаємо України! Колись квітучої, нехай не дуже заможної країни, а тепер зруйнованої і знедоленої...

Україна летить у прірву, це не перебільшення, а ви цього ніби й не бачите. Або не хочете бачити, хто нами керує. Може ви керуєте? Адже галасували: "Пам'ятай, чужинець: тут господар - українець!" Кого ви мали на увазі - не тих зайд, хто керує вами? І мною також. Чи ті зайди вже не є для нас чужинцями? Може це вже брати наші кровні, бо ми ж "європейська спільнота" відтепер? І будемо жити по-новому, по-європейськи. Брататися з одвічними ворогами козаків - "бусурменами" турками і татарами, весілля справляти Миколі з Петром і Одарці з Катериною і таке інше свинство, що по-новому зветься "демократичними цінностями". Це і є прагнення "революції гідності", брати мої, українці?

Так, ви мені брати, бо ми хрещені Святим Володимиром у державі нашій Русі і це назавжди. Бо "Символ Віри" визначив нам одне хрещення, одну віру, одну духовну єдність. І всіх, кого разом зі мною хрестив Володимир Великий, є моїми братами і сестрами у Христі. Лише разом ми можемо протистояти усяким зайдам, що заповзятливо взялися нами керувати. Маймо гордість - людську і національну!

Відкрити >>>

Єдиний шлях до миру в Україні - покаяння народу

Колись ми з жінкою у складі подружнього дуету "Стрітення" співали народну духовну пісню про покаяння, називається вона "На Почаївській Горі". А почув я її від якогось фольклорного гурту з Київщини. У цій пісні є такі слова:

"Ой, Ти, Сину, Сину мій,
Спаси, Сину, рід людський.
Боже, Боже,
Спаси, Сину, рід людський".
"Як же його спасати,
Він не хоче каятись.
Боже, Боже,
Він не хоче каятись".

Біблія вчить, що єдиний шлях до очищення душі, її спасіння - є покаяння на відпущення гріхів. Сьогодні багато тих, що вважають себе християнами, через свою велику гординю не бачать себе грішниками і думають, що в Бога все минеться і вони будуть помилувані з надмірної Його любові до людей. Така хибна думка напевно сама собою не виникає, тут даються взнаки боговідступництва багатьох церковників, що ведуть своїх "овечок" просто до пекла. Замість того, щоб проповідувати любов і милосердя до свого ближнього, "святі отці"закликають фактично до насильства, ненависті й ворогування між християнськими народами.

"Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас! (1Iван.1:8-10)". Так говорить Святе Письмо. А ще в Біблії сказано: "Упадуть усі грішні народу Мого від меча, що говорять: Не досягне до нас і не стріне оце нас нещастя! (Ам.9:10)" А що стосується покаяння, Господь Бог говорить: "Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме! (Як.4:7-10)".

На жаль, сьогодні людська пиха і гординя беруть гору над Божим наказом жити в мирі, злагоді й любові. Замість пошуку шляхів до порозуміння, сильні світу цього переймаються тим, як би побільше винищити людей та отримати верховенство над подібними собі. І що найдивовижніше, "перші скрипки" у цьому "оркестрі" безбожників грають більшість церковників.

"Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію! (Мар.1:15)". Додати тут нічого - чинімо покаяння. Усі бо згрішили! І буде мир. Іншої дороги нема.

Відкрити >>>

Життя за штампами

Якось після спілкування в одній із моїх стрічок у соціальній мережі я позбувся дружби зі своїм приятелем. Той спершу обгавкав мене, а пізніше видалився з моїх друзів. Зазначу, що я додав Ігоря до друзів на його прохання.

Разом з Ігоревим "життєписом" оглянув "досьє" ще кількох людей, моїх місцевих знайомих. Скажу образно кількома словами. Це штампи, що живуть штампами і нічого особистого - ані поглядів, ані думок, ані життя. Мислять чужими мізками, говорять чужою мовою (маю на увазі той набір фраз і словесних формул, якими спілкуються), відстоюють чиїсь ідеї, бо своїх нема. Нема нічого свого, бо звідки воно візьметься у глухого сліпця ще й каліки, даруйте, на голову.

Як жити з такими людьми, як з ними спілкуватися? Наразі нас розділяє стіна, бо люди звикли жити так, а інакше не хочуть і не можуть. Не хочуть тому, що не мають жодного бажання бути інакшими. А не можуть тому, що щось їм не дає відкрити очі. Це звичка жити стандартами, а також страх. Люди бояться пізнати правду, щоб на них не тицьнули пальцем. А тицьнуть, обов'язково тицьнуть. Бо якщо пан Штамп захоче позбутися своїх вад і бути собою, а значить протерти очі і відкрити вуха, то може стати "незручним" для інших. А цього Штамп аж ніяк не хоче і воліє краще жити, як жив дотепер. І називатися при тому "патріотом". "Штампованим".

Відкрити >>>