Не зневажайте Господа свого!

Днями мас-медіа світу поширили новину про трагедію у Домінікані, яка сталася у ніч на 9 квітня 2025 року. В нічному клубі столиці Санто-Домінго на концерті зірки Рубі Переса розважалися сотні багатіїв, серед яких відомі бейсболісти і губернаторка. Дах споруди не витримав і поховав під собою понад 220 людей. Загинув і сам співак.

У ніч на 16 березня під час виступу музичного гурту DNK у нічному клубі Pulse в Північній Македонії у будівлі загорівся дах. У той момент всередині було 1500 людей. Під час трагедії загинули майже всі музиканти та ще понад пів сотні людей.

Комісії з питань трагедії у цих містах вивчають причини того, що сталося. Не зайвим буде нагадати, що розваги в нічних клубах католицької Домінікани та більшістю православної Македонії проходили у час великого посту. Гріх? Ні, не чули.

Відкрити >>>

Виклик світу - глобалізм

Нинішні Європа й Америка повністю керовані глобалістами. Свою систему управління вони називають "світовим порядком", ходять розмови про "новий світовий порядок". Це означатиме цілковиту заборону християнських засад, особливо моралістичних, цифровий контроль над людиною, пропаганда гендерного божевілля, заохочення "трудової міграції" тощо. Усе це призведе до хаосу у світі, насилля, неконтрольованого змішання народів, наркоманії і розбещеності серед дітей та молоді. Багато з того ми маємо вже сьогодні.

З-поміж людей, що мають страх і огиду до таких перспектив життя, є християни. Вони в міру своїх можливостей проповідують християнські чесноти і мораль, прагнуть привити їх дітям та молоді. Ревні християни також боляче спостерігають за занепадом в релігійних християнських структурах, зокрема в католицькій церкві. Відрадно, що з-поміж відпалих від Христового вченя церковників найвищих рангів вийшов Його праведник архиєпископ Карл Марія Вігано. Серед зваблених світом простих християн також є такі, що готові йти з Христом до кінця - навіть на смерть.

"А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!" Мт. 24.13.

Відкрити >>>

Нема раю на землі

Якось і я замислився: як маю прожити остаток свого віку?

Моє життя колись також добіжить кінця тут на землі. І його я хотів би прожити "в мирі й покаянні", як ідеться в одному з прохань на Святій Літургії. Коли востаннє стану на сповідь перед Ісусом, щоб Господь не сказав мені: "Сину Мій, та ж ти жив уже у своєму раю на землі. Ти збудував розкішний палац, жив у розкошах і в достатку, мав повагу в людей. Це було твоїм прагненням і ти досягнув свого. Але про Мене, мушу сказати, ти рідко згадував, хоч Я допоміг тобі усього здобути. А ти це перевів для задоволення свого тіла, яке залишилося на землі, й своєї гордині. Про душу ж ти зовсім не думав і не подбав про неї. Тому нема тобі місця тут. Твій рай залишився там, де й тіло."

Господи, помилуй.

Відкрити >>>

Чи є з чого каятися українцям?

Пригадую, як на початку війни перелякані люди зібралися в крамниці, щоб купити продуктів. Стоячи в черзі, обговорювали страшну подію. Один мій давній знайомий до мене: "Що тепер буде? Війна!" "А що буде, - кажу, - усі війни колись закінчуються. У них або хтось перемагає, або сторони миряться".

Далі я говорив знайомому, що війни стаються за гріхи людські, як написано у Біблії. Треба нам позбавлятися їх, каятися. "Ба з чого ж ми маємо каятися? - аж спалахнув знайомий. - Що ми такі нещасні?" "І з того також, - відповідаю. - Бо люди, котрі живуть з Богом, переважно щасливі".

Потім я порадив знайомому прочитати Десять Божих заповідей і проаналізувати згідно з ними наше життя. "Почни з Першої, - кажу Ігореві. - Хіба не відкинули українці Бога, хіба не поклонилися ідолам-божкам та демону у різних його іпостасях? Продовжувати далі?"

Далі я не продовжував, ми розійшлися...

Відкрити >>>

Як спасти Україну?

Я відразу зазначу: власне, "спасти" а не "врятувати". Бо "порятунок" України "щирими" її "доброзичливцями" триває уже понад три роки, а ситуація щораз гірша. Спасіння України полягає у залученні до процесу Самого Бога.

Відомі історичні події, де за допомогою молитви, взивання до Бога, люди рятувалися від ворожих навал. Господь зберігав їм також їхні житла, духовні і культурні цінності. Згадаймо хоча б перекази про Почаївський монастир, який був врятований від "бусурменів", тобто магометан, заступництвом Пресвятої Богородиці. Великі полчища турків і татар зі страхом тікали, побачивши, як їхні стріли вертаються назад, а монастир стоїть неприступний і неушкоджений.

Ба, може сказати дехто, а де в нас нині знайти таких твердих у вірі християн, щоб їхня молитва була почута та Бог захистив нас? Так, то є наша трагедія, що народ похитнувся у вірі, зваблений матеріальними "європейськими цінностями". Але ще є монахи, є прості люди, котрі щиро моляться Богу. Приєднуймося до них і всі разом клякнімо до молитви. Бог вислухає нас і прийде спасіння.

"І Він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих; вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати." Іс. 2,4

Відкрити >>>